Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879160
Дівка з приданим була:
скриня з кешем немала,
це титан отак подбав,
Ганімеда віддавав.
“Віддаю насамкінець
в політичний під вінець,
нехай дружать вже тепер
і не лаються в четвер.”
Чи зозуля, чи лисиця,
неправдива говірлиця,
уся лайка прощена,
як є скриня в титана.
“Ходи, хлопчику, сюди,
я наллю тобі кави,
або чаю, то таке,
пам’ятаєш про лихе?
Як тепер нам працювать,
та не смій мене лаять,
бо я можу так і сяк,
не відвикла од атак.”
“Ох, богинечко, дін-дін,
так приймай і відпочинь,
знову поруч ми будем,
титанове стережем.”
Це вони так воркували,
одне одного шпиняли,
та зісватали і ох,
і тепер вони удвох.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881079
16.06.2020
Світлина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2020
автор: Светлана Борщ