Це було біля моря,
де не знаючи горя,
вином пінявим поряд
пестив гальку прибій,
підкрадалися хвилі
під платани похилі,
де в останнім зусиллі
позбувалися мрій.
Розливався мускатний
захід морем строкатим
бризом легким токкати
долинав тихий плач.
Долучуся, заплачу,
бо коли ще побачу?..
Їм усім не пробачу
я тебе, Магарач*.
*Зараз: «Всероссийский национальный научно-исследовательский институт виноградарства и виноделия „Магарач“ РАН».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2020
автор: Анатолій Костенюк