АЛЕ ХТО Ж МЕНІ ПОВІРИТЬ?. .

         -  Ось  берізка,  ось  ялинка,…  Ось  гарнесенький  дубок.
Під  дубочком  є  грибочок,  біля  нього  їжачок…  в  капелюшку.
Не  впізнати.    Він  прийшов  гриби  збирати.
В  коротеньких  їжак  шортах,  в  босоніжках.  Літо  все  ж.
В  капелюшку  я  барвистім  тут  гриби  збираю  теж.  Є  і  в  мене
босоніжки,    шорти  маю  коротенькі.  Чомусь  дивиться  на  мене
пильно    їжачок  маленький.
Став  і  я  теж  придивлятись.  Ой  цікаво  ж  воно  як…  Їжачок  на  
мене  схожий!  Мабуть,  думає  й  він  так.
-  Ти  не  бійсь  мене,  колючий!  Я  тобі  допоможу.  Цей  грибок  
візьму  гарненький,  тобі  в  кошик  покладу.    Я  грибами  поділю-
ся,  у  мене  багато  є.
         Їжачок  всміхнувсь  привітно  і  промовив  до  мене:
-    А  давай  змагатись  будем,  хто  грибів  більше  знайде!
Ой,  як    стали  ми  збирати…  задивилися  дуби.    Повний  кошик  
в  мене.  Гляньте.
-  А  тепер  додому  йди!  –  так  сказав  мені  їжак  той.  -.Бачиш,          
хмара  ген  пливе?  Завтра  знов  приходь  до  лісу,  назбираєм  для
мене.
Я  на  мить  аж  розгубився.  А  їжак  кудись  подівся.
         Я  приніс  гриби  додому.  Всі  наїлися  їх  всмак.  Але  хто  ж  мені
повірить,  що  допоміг  збирать  їжак?..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2020
автор: Надія Башинська