Руденька Білочка мала
Лісом весь день собі стрибала,
Горішки дітонькам збирала,
Зустріла друга Їжака.
Про те, про се погомоніли,
Спитала як він зимував
І як дружинонька та діти.
-Нічого, подружко руда,
Так, добре, дякувати Богу
Й красуні, що прийшла - Весні,
Діти уже майже дорослі,
То їм й морози не страшні.
Здорова будь, нема часу,
Роботи я багато маю,
То вибач, люба, поспішаю
Й ти заклопотана, мабуть.
Погомоніли й розійшлись,
Кожен побіг у своїх справах,
Руденька Білка до ялин,
А ось куди Їжак - не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський