Почався час для байки за столом.
«В нашому озері живе цар-сом.
Онукою – русалка молода.
Коли спадає до води – вода,
про мандри небом щось розповідá,
тоді удвох збираються вони
і тихо випливають з глибини.
Вже з місяць, як я ставив перемет.
Тут, раптом, вітер, дощ і в очерет
мій човен, мов ту тріску понесло.
Я глядь – вони! Спочатку – за весло,
а потім, думаю: вони удвох,
а в мене – пляшка – вип’ємо на трьох!
Прощались, як закінчилась гірка.
Дав сомові в колекцію гачка…
Русалка запросила до батьків,
та стало жалко бабу – не схотів.
З тих пір страшний почався в мене кльов!
Род свідок – не брешу! Свій весь улов
сусідам роздаю, також і вам,
як підете, з собою трохи дам...»
Скінчився час для байки за столом.
Дрімає дід, темніє за вікном.
З густої хмари до води – вода
про мандри небом щось розповідá…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2020
автор: Анатолій Костенюк