ти – моє царство і небесне, і земне!
я звик прощати щедрі обіцянки,
лиш не тобі, – лиш не покинь мене
самого тут, де золоті світанки
і срібні вечори, коли читаю
свою молитву по твоїх устах, –
коли байдуже сонце споглядаю
як ангела, що ходить по дахах
та вікнах неприкаяного світу,
сам неприкаяний: я виконав свій рай!
печатки зламано, обітниці розбито,
надії страчено. все правильно, прощай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2020
автор: Bohuta_Julian