Приходимо малими в світ,
Кажуть - гріха тоді нема,
А він з"являється пізніш,
Людина ж бо грішить щодня.
Росте разом із нею й гріх,
Вона цього не помічає,
А найболючіше близьким,
Яких постійно ображає.
Вважає, що це все дрібничка
У душу ближньому плювать,
Як в тую чистую криничку,
З якої воду потім брать.
А згодом чується "пробач",
Буває ж боляче пробачить.
Наприкінці його життя
Тяжко без прощення вмирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський