Ось бачиш,
ніч тане,
облазить з неба сливового,
змінює колір;
Залишки снів розсипаються,
коли сонячний промінь
губить рівність темряви.
Холод насправді бажаний,
коли серцю тепло,
коли воно не тонке,
а має розмір
І тоді всі вади губляться
в проміжку часу,
стираються
всі сумніви.
Інколи ти наповнена відчаєм,
бо так є,
що світ часом
гризе тебе і коле,
Кожну складку душі твою заточує,
а з тим
все добре і світле,
що є у тобі.
Все, що тобі здавалось миле,
зношується,
осипається довкола,
Та важливим є те,
що попри все
потрібно видужати
від любої недуги
І не загубити
себе в собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2020
автор: Олеся Шевчук