Притча до Дня друзів


ДРУЖБА,  ЛЮБОВ  І  БАГАТСТВО
Притча
Море  одвічно  співало
Гордий,  закличний  мотив;
Хижка  на  скелі  стояла,
Старець  самотній  там  жив.

Пізно  увечері  якось
Стукіт  почув  чоловік:
-  Старче,  впусти,  я  багатство,
Що  не  збереш  і  за  вік!

-  Злоту  служити  –  це  рабство,-
Старець  нахмурив  чоло.  –
Мав  я  казкове  багатство  –
Щастя  воно  не  дало.

Ніч  проминула,  й  по  тому
Хтось  до  дверей  підійшов:
-  Старче,  впусти  вже  додому,
Я  –  твоя  горда  Любов…

-  Так  відкохав  я  шалено,
Віддано,  вірно  любив;
Доля  жорстока  до  мене:
Зраджене  серце  розбив…

Довго  над  морем  широким
Старець  самотній  блукав,
Певно,  шукає  він  спокій?
Може,  він  долю  шукав?

Вечір  похмурий  надходить  –
Тихий  вчувається  стук.
-  Хто  там?  Хто  знову  тривожить
Мій  упокорений  дух?!

-  Мудрий,  впусти  до  хатини,
Глянь,  пригадай  це  ім’я!
-  Хто  ти?  І  що  за  причина?
-  Старче,  я  дружба  твоя…

-  Друзям  я  щиро  радію…
В  хату  мандрІвник  ввійшов  -
То  була  Дружба  надійна,
З  нею  –  багатство  й  Любов.

-  Дружбу  лише  я  покликав,  -
Ледве  шепнув  чоловік…
-  З  нею  –  Любов  і  багатство!
Будь  же  щасливий  повік...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)