Прадавні проліски приймають правду, як є,
Без наголосів. У неправильному місці
Пророщують зерно. Збирати будуть
Його не ті, Хто жив і бачив паростки
Пшениці на кордоні
Між божевільними, що прагнуть крові,
А не зерна.
Тікайте всі подалі
Від правильних порад. Бо хто їх дав,
Не скаже вам, що пропонує в жертву
Кістки своїх рабів. Хіба?
Закінчилося рабство. Не для вас.
Воно живе всередині, чекає
На здібних ворогів, щоб у полон віддати
Те, що залишилось від проклятої волі.
Тріпоче ще в тобі той дух,
Що називають сильним.
Та праведники закінчились. На землі
Немає рівних.
Рівніших за своїх – брудних і вірних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2020
автор: Юлія Рябенко