ОЧІ ЖІНОЧІ
Ой, які очі сині
У моєї дружини,
А зіниці, як зорі,
Лискотять в синім морі.
Я кохаю ці очі
Беззахисні жіночі,
Й утопаю безсило
В її погляді милім.
Та бувають хвилини,
Коли очі ці сині
Враз міняють свій колір
Й стають зовсім прозорі.
Або ж так почорніють,
Тугу й смуток навіють,
Що душа вся від болю
Обливається кров'ю.
А бувають сталеві,
Капустяні, зелені,
Голубі, василькові,
Темно-сірі, бузкові...
Я вдивляюсь їй в очі,
І по кольору наче,
Як по книжці читаю,
Що дружина бажає.
Якщо сині - кохання,
Як прозорі - чекання,
Голубі, оливкові –
Очі ці загадкові.
В них бажання таємне,
Фантастичне, шалене –
Серце рветься на волю
В даль якусь неозору.
Я тоді до дружини
Горнусь мов до дитини,
Й заглядаю їй в очі,
Що дружина ще хоче.
Моя люба, кохана
Так на мене погляне,
Що я каплю останню
Віддаю без вагання...
Коли очі зелені
Чи скляні, акварельні,
То ці очі зрадливі,
Ще й хитрющі, брехливі.
А як очі червоні
Чи іржаві, холодні,
О, ці очі ворожі,
На дружину не схожі.
Василькові, бузкові,
Золоті, бурштинові,
Ці всі очі ласкаві,
Співчутливі, цікаві.
Тож я хочу сказати
Всім мужчинам планети
"Заглядайте в жіночі
Почастіше Ви очі.
Вони Вас нагородять
І ніколи не зрадять,
Ви все будете мати
І Вас будуть кохати!"
Ой, які очі сині
У моєї дружини,
Я вдивляюсь до ночі
Їй в залюблені очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Юрій Ярема