Пора косить високі трави:
Милує око буйноцвіт.
У свіжоскошених отавах
Туман встеляється до ніг.
І ти удосвіта з косою
Ідеш по лугу навпростець,
Де унизу, понад рікою,
Гуляє тихий вітерець.
Він розмовляє із вербою,
Що похилилася в журбі
І у тумані над рікою
Ховає гілля у воді.
Ось вже коса зганяє вправно
Всі трави у один покіс.
Цей дзвін і шум, що із туману,
Наш вітерець кругом розніс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Ольга Калина