Лоскоче вітер, щипа мороз,
Моє обличчя червоніє,
Немов попала, я під гіпноз,
Раптовий вітер, злегка віє.
Іскрять сніжинки – діаманти,
До серця холод проникає,
Далеко ти, а я з думками,
В душі журба… сніг пролітає.
…
Тебе кохаю… ту стежину,
Хоч й під снігом, таки знайду,
Блистить кришталь, снує ряднину,
Вітер несе голос, - Я іду!
Віру не втрачу, хоч заметіль,
Давно пече, тіло холоне,
Та я вгамую увесь цей біль,
Відстань здолаю й перепони…
Ти там, на сході… та я прийду!
Лютий 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Ніна Незламна