Скажи мені, небо, чому зажурилось?
Чому посіріли хмаринки твої?
А небо мовчало, безмовно служило. -
І цим розв’язало питання мої.
Без мови й без слів провіщає про Бога, -
Й це свідчення тихе по цілій землі!
І я зрозуміла: подібна дорога
У тих, хто пізнали блаженство в Христі!
Хоч часом печалі, тривоги, скорботи,
Ти маєш доручення, брате: звіщай!
О небо, о небо, важливі уроки,
Господь через тебе підносить мені.
Я мушу звіщати, я хочу звіщати,
Як небо, мій Боже, про чини Твої!
Навчи Ти смирятись, не нестись високо,
Хай люди побачать Ісуса в мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Лілія Мандзюк