Україно моя ,
Нене сива, єдина і мила,
Край, де спів солов’я
Заколисує зоряну вись.
Україно моя,
Боронить ти себе не втомилась,
Й хоч колюча стерня,
Але захід і схід обнялись!
Україно моя,
Не одне ти пройшла лихоліття,
Бог чи доля твоя
Простелили стежки непрості.
Пам’ятає земля
І двадцяте криваве століття,
Й знову дзвони дзвенять,
Доторкаючись болем хрестів.
Україно моя,
Ти для мене була і є мати
І в годину ясну,
І у чорну годину незгод.
Коли плаче маля,
Сиротіють, ледь дихають хати,
Я залишу Десну,
Встану там, де мій гордий народ!
Україно моя,
Нерозгадана ти таємниця,
Твоє дивне ім’я
На всіх мовах ще вимовить світ!
Україно моя,
Будуть довго раї твої сниться:
Стоголосся в гаях
Й чебреців зацілований квіт!
2.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Ганна Верес