Коли Марусі виповнився один день, лікарі зробили їй дуже важливу операцію, під час якої пошкодили горлечко, і тепер у неї трошки хриплі голос і сміх.
Розмовляючи з Марусею, я часто згадую покійну свекруху, що теж мала
невеличку хриплість у голосі. Іноді мені віриться, що бабуся Ліда якимсь чином
реінкарнувалася в Марусі, що Маруся зберегла з минулого життя свої жести,
манери розмови, стиль поведінки, щось невловимо знайоме.
Ви собі не уявляєте, яке це невимовне задоволення -
спілкуватися зі своєю свекрухою, коли вона ще мала́.. обніматися,
дружити з нею, знати, що вона все говорить і відчуває щиро, знати про нашу взаємну любов..
І ось ранок. Снідаємо. Маруся їсть мій пиріжок, хвалить його і раптом заявляє:
-А коли я була велика, я теж пекла смачні пиліжки, тільки вони були більші, такі довгі..
-Я пам'ятаю, - кажу я їй,
вражена почутим (перед очима довгасті і смачнющі пиріжки бабуні Ліди). І смішно, і дивно..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: yaguarondi