ПРОЩАЮЧИСЬ

Блискає,  близько  вечора,
Вітер  дужчає.  Град.  Гримить.
Час  зручний,  щоб  прийняти  зречення,
Час  такий,  що  згасає  в  мить.
Зверху  б’ють,  сиплють  іскри  підковою.  
Світ  стискається  і  в  словах
Вас  згадаю,  я,  просто  знайомою,
Щоб  забути  на  власний  страх.
Час  ще  є  доки  хмарами  вурдиться
Схід  і  Захід  потоптаний  в  тьму.
Чорний  вершник  спустився  на  вулицю.
Я  ще  з  Вами,  в  опівніч,  живу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Володимир Каразуб