І про погоду…
«Урагани», «гради» – не природні явища.
«Урагани», «гради» – руйнування, згарища.
«Урагани», «гради» – сльози, смерті, кров.
«Урагани», «гради» – «бра(бля)цкая» любов…
Жінка.
Жінка в сльозах, як на битву збираєшся.
Жінка в сльозах зустрічає тебе.
Жінка це радість, коли повертаєшся.
Жінка це благословення небес.
Перше твоє почуття і захоплення,
в прагненні щастя – найближчий привіт.
Молиться жінка – і смерть наполохана.
Молиться Жінка – і житиме світ!
Авдіївка
(частушка)
У сусіда хата ціла,
а наша згоріла.
У сусіда жінка мила,
моя – постаріла.
Журиться сусід в оселі,
але ми – веселі:
живемо і далі вдвох
бо у нас є льох…
На вбивство Аміни Окуєвої
Убір – шолом, не паранджа:
у Пері – воїна душа.
Душу таку Аллах до раю
у першу чергу забирає.
У горі, тільки це втіша…
Годівниця.
Нарешті, вже пришла зима.
Земля радіє білим шатам.
Ну а птахів тому нема,
що важко їм. Як і солдатам…
Настав наш вихід, волонтер:
їм теплий одяг знадобиться,
рукою ангела тепер
покладений на годівницю.
Гіркі символи
Ми прапор маємо,
що з того?
Він в нас приспущений
надовго.
Вмикаєш телевізор –
звична
в кутку екрана
горить свічка.
А ти,
наш «головний козаче»,
хоч бачиш?
Чуєш?
Ти хоч плачеш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Анатолій Костенюк