Ти прийдеш несподівано, Боже,
Один в полі буде, хтось в млині.
І від Слів Твоїх серце тривожне:
Розпрощатись прийдеться рідні...
Буде все, як було від початку:
Хтось весілля справляти почне,
Хтось продасть, а хтось купить спочатку,
Інший поле засіять прийде.
Буде так, як за днів Ноя й Лота,
І не знали...(не знали оте?).
Вірю, чули багато про Бога!
Занехаяли Ім’я Святе.
Не чекали вогню, ні потопу,
І не знали — загинуть усі...
Я живу поміж свого народу,
А він досі в своєму грісі.
Добрий Боже, благаю помилуй,
Зупини їх на грішних шляхах.
Дару ласки Своєї не стримуй,
Бо загинуть, загинуть в гріхах.
Пробуди! Ти промов до сумління,
Богопізнання дай в мій народ!
Ще багато хай приймуть спасіння,
А інакше... Прости їх, мій Бог!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Лілія Мандзюк