Красенями-лебедями небо забіліло,
Так летіли поміж хмари, наче їх рідня,
Покружляли над ставочком і на воду сіли,
Витягали довгі шиї граціозно так.
Замахали крилоньками, ніби привітали
Ту місцину їм знайому рідну та близьку,
В чужині вони за нею дуже сумували
І тепер нарешті вдома, на своїм ставку.
Бо водиця тут смачніша, повітря свіжіше
І розносить запах м"яти теплий вітерець.
Рідний край в житті для всіх завжди наймиліший:
Для птахів цих білокрилих, як і для людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський