Незнайомка (як О. Блок)

Під  вечір  понад  ресторанами
повітря  припиняє  рух,
і  править  вигуками  пʾяними
весняний  згубно-тлінний  дух.

Над  пилом  вкритими  провулками,
у  заміській  нудоті  дач
під  рекламованими  булками
розноситься  дитячий  плач.

І  кожний  вечір  за  шлагбаумами,  
заломлюючи  котелки,
серед  канав  гуляють  з  дамами
досвідчені  жартівники.

Над  озером  скрипучі  кочети
впиваються  в  жіночий  виск,
а  в  небі,  навчений  наврочити,
бездумно  викривився  диск.

І  кожен  вечір  друг  єдиний  мій  
у  склянку  опустив  чоло,
і  трунку  терпкістю  помічений
як  я,  захоплений  в  полон.

А  поряд  біля  інших  столиків
лакеї  заспані  стоять,
і  пʾяничкѝ  з  очима  кроликів
«In  vino  veritas!»  кричать.

І  кожен  вечір  заколисаний    
(бо  це  ж  наснилося  мені?)
красуня  в  сукні  оксамитовій
в  туманному  пливе  вікні.

Пройшовши  вільно  поміж  пʾяними,
без  супровідників,  одна
огорнута  парфум  туманами    
вона  сідає  до  вікна.

І  віють  давніми  билинами
її  напружені  шовки,  
кресаня  з  чорними  пірʾїнами
під  порцеляною  руки.

Цією  близькістю  закований,
дивлюся  за  густу  вуаль,
і  бачу  берег  зачарований
і  зачаровану  печаль.

Ті  тáїни,  мені  лиш  видимі,
те  сонце,  лиш  мені  данó,  
і  всі  душі  моєї  вигини
просякло  терпкістю  вино.

І  пірʾя  страуса,  як  тінями,  
гойдає  в  голові  моїй,
і  два  світи  очима  синіми
цвітуть  на  березі  надій.

В  моїй  душі  є  скарб  захований,
і  ключ  доручено  мені!
Правий  ти,  монстре  проспиртований!
Я  знаю:  істина  в  вині.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2020
автор: Анатолій Костенюк