ПРО ДІДІВ І КОСОВИЦЮ…

                                           Поля  засіяні,
                                           Трави  не  скошені,
                                           Діди,  вчуваючи  нову  грозу,
                                           Спішать    вже  з  косами,
                                           До  трав  із  росами,
                                           А  хмари  в  небі  знов  густі  пливуть...

                                             Ще    ранком  парило,
                                             Потім  захмарило,
                                             Діди  стривожились  і  голуби...
                                             Дощі  щоденнії,
                                             Клопоти  щемнії,
                                             Садки  нахмурились  й  старі  дуби...

                                             І  вітри  дмухали,
                                             І  грози  грюкали,
                                             Та  не  боялися  діди  грози,
                                             Ложили  косами
                                             Трави  покосами,
                                             Вони  ж  селяни  все  ж,  а  не  "тузи"...

                                             Хоч  стали  мокрими,
                                             Та  коси  цокали,
                                             Діди  спішилися  скосить  траву...
                                             Небо  не  плакало,
                                             І  з  хмар  не  капало,
                                             Всю  віднесли  біду  жваві  вітри...

                                             Поля  засіяні,
                                             Трави  вже  скошені,
                                             І  відійшли  у  даль  хмари  й  дощі...
                                             Вже  трави  з  росами,
                                             Лежать  покосами,
                                             Перемогли  в  труді  діди  старі...

                                             Вже  трави  скошені,
                                             Сохнуть  під  сонечком,
                                             Буде  на  зиму  сіно  з  тих  трав...
                                             Коровам  з  козами,
                                             Не  буде  голодно,
                                             І  молоко  буде  й  для  інших  страв...

                                             Мами  варитимуть,
                                             Діточки  питимуть,
                                             А  їсти  будуть  разом  усі...
                                             І  діти  виростуть,
                                             В  злагоді  житимуть,
                                             Діди  радітимуть  за  них  усіх...
                           
                                             РЕМАРКА:
                                             Ці  цікаві  діди,
                                             Нам  сусідами  були,
                                             Старший  з  них  Яків  Козак,
                                             А  молодший  Іван  Касьян*
             *  Козак  -це  справжне  прізвище  діда,  а  Касьян  це  прізвисько,  справжне  
                 прізвище  у  діда  було  красиве  -  Максименко,  та  він  народився  29  
                 лютого,  тому  й  дістав  прізвисько  Касьян,  і  так  називали  не  лише  його,  
                 а  й  усю  його  сім"ю,  і  не  лише  односельці,    а  всі  хто  з  ними  спілкувався.
                 А  вони  й  не  ображалися...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2020
автор: геометрія