Поля засіяні,
Трави не скошені,
Діди, вчуваючи нову грозу,
Спішать вже з косами,
До трав із росами,
А хмари в небі знов густі пливуть...
Ще ранком парило,
Потім захмарило,
Діди стривожились і голуби...
Дощі щоденнії,
Клопоти щемнії,
Садки нахмурились й старі дуби...
І вітри дмухали,
І грози грюкали,
Та не боялися діди грози,
Ложили косами
Трави покосами,
Вони ж селяни все ж, а не "тузи"...
Хоч стали мокрими,
Та коси цокали,
Діди спішилися скосить траву...
Небо не плакало,
І з хмар не капало,
Всю віднесли біду жваві вітри...
Поля засіяні,
Трави вже скошені,
І відійшли у даль хмари й дощі...
Вже трави з росами,
Лежать покосами,
Перемогли в труді діди старі...
Вже трави скошені,
Сохнуть під сонечком,
Буде на зиму сіно з тих трав...
Коровам з козами,
Не буде голодно,
І молоко буде й для інших страв...
Мами варитимуть,
Діточки питимуть,
А їсти будуть разом усі...
І діти виростуть,
В злагоді житимуть,
Діди радітимуть за них усіх...
РЕМАРКА:
Ці цікаві діди,
Нам сусідами були,
Старший з них Яків Козак,
А молодший Іван Касьян*
* Козак -це справжне прізвище діда, а Касьян це прізвисько, справжне
прізвище у діда було красиве - Максименко, та він народився 29
лютого, тому й дістав прізвисько Касьян, і так називали не лише його,
а й усю його сім"ю, і не лише односельці, а всі хто з ними спілкувався.
А вони й не ображалися...
адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2020
автор: геометрія