«Там безліч кратерів, морів,
якщо уважно придивитись» –
скелет скелеті говорив,
показуючи їй на місяць.
Та в неї думка лиш одна,
тож посміхалась через силу:
«Як поведе себе вона,
коли зайдуть в його могилу?»
Та думка рвалася в політ –
набридло і страшенно нудно
одній знаходитись в землі,
та і на цвинтарі – безлюдно.
Під місяцем рука в руці –
кістляві, будемо відверті…
Скоряються коханню всі
до смерті й навіть після смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2020
автор: Анатолій Костенюк