Дивлюсь в темне небо…
Невже то так треба:
зорі-очі не тішила ніч…
З під вій сльози ллються,
громи з них сміються…
Сум шовком торкається пліч…
Он місяць щербатий,
у хмарах горбатих
розмив свої контури… спить.
Ще й вітер на крилах,
у ритмі мінливім
струною сердито бринить…
А я в безнадії
ловлю свої мрії,
де сяйво із тисячі свіч…
Боюсь щоб ця злива
ті рими не змила,
що серцем пишу в літню ніч…
02.06.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2020
автор: Любов Таборовець