ЛОГІЧНІСТЬ

Пояснень  не  чекаю  й  сам  мовчу,
Не  бачу  сенсу  знову  говорити.
Хоч  сам  на  сам  ридаю  і  кричу,
Бо  як  же  важко  без  кохання  жити.

Було  тепло,  та  втрутилась  зима,
В  душі  зірвалась  сніжна  хуртовина.
Уже  не  кличе  зустрічі  сурма,
У  цьому  є  також  моя  провина.

Садок  відцвів.  Вже  й  осені  кінець,  -
А  літо  пролетіло,  як  ракета.
Був  лиш  єдиний  в  долі  промінець,
Раптове  -  «НІ!»,  як  вистріл  з  пістолета.

А  далі  що?  Далі  прийде  зима…
Холодний  морок  і  душа  у  вічність.
Бо  на  тепло  надії  вже  нема,
У  цьому  і  захована  логічність…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2020
автор: Віталій Назарук