Ми пливемо як стрімко, палко й сильно хвилями життя
У цьому Всесвіті – океані, повному надій,
І чуємо своє, чуже, нестримане серцебиття,
І творимо чи обираємо розливи подій.
І ти пливеш як плавно хвилями життя
У миті цій одній у місці цьому.
Хтось чує шепіт твій, а хтось – твоє виття.
Або ж вони невідомі нікому.
І ти пливеш, пливеш, здіймаєшся чи тонеш
У радості шаленій чи в апатії сумній.
І ти без знань, які з пригод вхопити зможеш
У ясній, красивій, цінній миттєвості своїй.
І ти пливеш як швидко в далечінь,
І геть не знаєш, де ж ти далі будеш.
Десь там, між проміжками поколінь,
Ти своє незриме щастя здобудеш.
І ми пливемо, й ти пливеш, пливеш
Рідними й далекими океанами й морями.
І ти без тям, місце яке займеш,
Залишишся у далині чи будеш поряд з нами.
27.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2020
автор: Оля Тимошенко