Рік минув, а неначе епоху
Кіт з тарілки, мов масло, злизав,
Відтоді, коли люд скомороха
Для розваги до влади обрав.
Злізла фарба зелена з обнови,
Трон хитається у короля,
А під зеленню — чорна основа,
Темна дірка (ніщо) від нуля.
В тій дірі ненаситні дракони
Україні ламають хребет,
А на дні у вогні беззаконня
Догорає державний бюджет.
І безстрашно вилазять злі духи,
Правлять бал свій — ото сміхота.
Чорним світлом страшної розрухи
Сліпить очі пуста темнота.
А на сході війни вже немає.
Хлопці ж гинуть! То вірус усе...
До російського чорного раю
Вітер зимний нас вперто несе.
День за днем — і "факап" за "факапом",
Нам би стати, та ми все одно,
Може в "турбо", а може неквапом,
Чергове пробиваємо дно.
Нам би бідність колишню на втіху,
Та рятує одна благодать:
На "Плюсах" знову йде "Ліга сміху",
Це ж прекрасно, бо можна "поржать".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2020
автор: