Заблимала лампа
Розпеченим світлом,
Яке осяйнуло
Дифузію душ,
Тих душ, що з далеких
Країв повернулись,
Пропахлі морями
І зеленню суш.
У спалахах жовтих
Вінтажної лампи,
Немов кінострічка
Йшли кадри життя
Людей, що зустрілись,
І душі їх злились
В хатинці старій,
На окрайку буття.
То сльози, то радість,
То щастя, то горе,
По різному бігли
Їх ночі і дні,
Роз'їхались діти,
І слабшали руки,
Тьмяніли від старості
Очі ясні.
Життя пролітало
То сонце, то зорі,
То літо, то осінь,
То знову зима,
З'являлися зморшки,
Сивіло волосся,
То світло у хаті,
То хижа пітьма.
Крутилася стрічка,
З роками все швидше,
А їм так хотілось
Спинити свій час,
Назад повернутись,
Та це неможливо,
Життя - це єдиний
Для кожного шанс.
І блимнула лампа
В останньому вдосі
Ще мить - і погасла
В кутку назавжди,
У мороку хатка,
Мовчить кінострічка,
Від ніг вистигають
Ще свіжі сліди...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Sukhovilova