Моя душа – вразлива і жива –
Мольбертом стала, чистим полотном.
Змахнула доля пензлем – і прийшла
Давно чекана, змріяна любов.
Шалений струмінь вливсь у почуття
І заманив в тенета дивних мрій.
Потрапити так легко в забуття,
Не бачить світ з-під непритомний вій!
Струснуся від примарних сновидінь,
Прокинусь, хоч і важко буде жить!
І розмежую почуття на світло й тінь,
Щоби не втратити кохання чисту мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Тетяна Мошковська