Радуйся, людино, Господь з тобою !
Він тут, у цю мить, ти лиш тільки поклич,
Час вже прощатись із болем й журбою,
Він прийшов, щоб витерти сльози із наших облич.
Радуйся, людино, бо ти не сама
У світі глобальнім, у часу морі бурхливім,
Хай скінчиться нині твоя онлайн самота
Й надія оселиться у серці примхливім.
Радуйся, людино, бу ти найкраще творіння Отця,
Неповторне й тендітне серед схилів життя,
Радістю стати може й хвилина оця,
Якщо ти захочеш прозріти, пізнавши смак вод каяття.
Радуйся, світе, бо ти в обіймах Тепла !
Й не похитнути вістря твого буття
Жодним війнам, ковідам, страхам, що імла
Чорним пензлем малює на схилах терпкого життя …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: Вікторія Воля