Блазні

Ти  тікаєш  від  мене,  від  себе  –  усіх,
Біжиш  поодаль,  куди  бачать  очі;
Серце  твоє,  мов  твердючий  горіх,
Сердито  тремтить,  танцює,  грюкоче.

І  вже  не  наздогнати,  тікаєш  собі,
І  крутися  навколо,  мов  шпилька  у  вазі,
Жбурляєш  камінням  в  обличчя  у  воді,
Де  серце  твоє  потонуло  в  екстазі.

Кидаєш  прокльони,  тупочеш  ногами
І  лаєшся  так,  що  й  не  вимовлять  люди;
Скажи,  хіба  ж  ми  до  цього  були  ворогами?
Язик  не  повернеться,  не  ворухнуться  губи.

Ти  продовжуєш  бігти.  Озирнулась.  Біжи.
Ховаєшся  там,  де  чагарники  непролазні,
І  знайденою  бути  хочеш  завжди,
Тому  зізнайся,  що  ми  з  тобою  блазні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: Андрій Лагута