І в цій бездуховності я проживаю...
Не знаю ж то скільки усього зазнаю?!
Кожен хвалився от "плоті" своєї...
Та тільки душа... Як справи у неї?
Ходила... Співала... Молилась... Чекала...
Допоки ця темрява буде - не знала.
На все вона пильно вдивлялась завжди.
Жахалась від світу цього, що в пітьмі.
Вірить у вічне, бо знає, що в нім
Завжди знаходиться радісний Він.
Той, хто пречистий, одвічно летить.
Дух промовляє. Ні - ні, не мовчить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Абиль