Я відпустив тебе на волю,
У твої замріяні світи.
А ти завдала стільки болю,
І я попросив тебе іди.
Іди в свої сріблясті тумани,
Де немає пристрасної жаги.
Там шматують душу урагани.
Ти для мене вже, не маєш ваги.
Мені чужі твої забави,
Очі твої не хвилюють.
І не цікавлять твої справи,
Хай інші тебе цілують.
Одиноко пливе мій човен,
Як найдалі від великої біди.
Від твоєї злоби він повен,
І назавжди забуде твої сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Віктор Варварич