Прикро, що усі страждають

Прикро,  що  усі  страждають,  
А  не  ті,  хто  зло  кує,
Вони  совісті  не  мають,
Гроші  їм  понад  усе…

Соціальність  і  розваги
Відійшли  на  задній  план,
Зрозуміть  щоб  переваги
Найпростішого  буття…

Темп  шалений  зупинити
Просять  Божі  сили  нас,
І  відношення  змінити
До  дому  свого  «Земля».

Досить  бути  паразитом
І  невдячними  дітьми,
Бо  земля  терпіла  тихо,
Та  терпіть  нема  вже  сил…

Із  останніх  сил  волає  
До  невдячних  усіх  нас:
«Кожен  з  Вас  хай  пам’ятає  -
Жити  зможу  я  й  без  вас!

Якщо  житимете  й  далі,
Як  до  нині  ви  жили,
Кращого  не  обіцяю,
Буде  пізно  сльози  лить…»

Тут  правителям  великим
Всіх  без  винятку  країн
Думать  треба  не  про  війни,
А  як  вижить  на  землі.

Досить  вже  її  вбивати,
Забруднять,  травить,  рубать,
Якщо  ми  з  цим  не  зав’яжем  ,
Зв’яжеться  кінець  всім  нам…

09.04.20

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Галя Костенко