Коли тільки розцвіли конвалії,
І пропахла рано хвоєю роса,
Він мене так ніжно взяв за талію,
І в душі моїй розбурхалась гроза.
Я його кохати не збиралася!
Серце зрадницько здалося у полон.
Та лиш дві долоні роз‘єдналися,
На бадужість вбивчу обернувсь вогонь.
Я в його обіймах загубилася,
Але раптом знову ранок, знов дощі.
Так душа моя оголена й лишилася,
А свою він хитро заховав в плащі.
Та як тільки відцвітуть конвалії,
Під гарячим сонцем висохне роса,
Він мені знов руку покладе на талію,
І ще більше прогримить ота гроза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Аліна Голик