Я хочу вийти, та не знаю як.
В моїй кімнаті двері, двері, двері...
Такі вузькі, як риска на папері
І білі, як на лицях переляк.
Я хочу вити, та не знаю в що:
У ніч глуху, чи в вуха незнайомців?
Зневажать звуком, як на фотозйомці
І мов не чули: ти сумна пощо?
Це я тому сумую, відповім,
Бо відцвіли ріпак і черемшина,
Бо луснула на перехрестку шина,
А пішохід не вгледів долі знак.
Ця відповідь смішною здасться їм.
Вони збагнуть про все, крім пішохода,
Така вже їхня прозова природа.
Зі сміхом сум переступлю відтак.
Вологі віти пізньої весни
Розполовинять трас графітні стрічки.
Я хочу пити, та з котрої річки
Течуть в долоні кольорові сни?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: