І іншим, і собі

Не  спасатися  у  комічності,
не  писати  «біль»  в  кожнім  проміжку,
подивитися  в  очі  вічності  –
без  крутійства  і  не  навколішках.

Подивитись,  як  доля  кроснами
оперує  в  буденнім  клопоті  --
не  поняттями  переносними
у  лункім  поетичнім  рокоті  –

а  боргами,  ділами,  датами
і  дорогами  неминучими...
Як  набрякнуть  кишені  втратами  --
стати  вишками  в  небо,  кручами.

З  сивим  досвідом,  ніби  паростю,  
глянуть  в  очі  судьби  зозулині  –
хай  застигне  слів  біла  паморозь
на  німих  вустах  нерозтулених

і  залишиться  ця  окрушина
серед  справ  земних  неозорості  –  
протирати  скло  незворушено
до  правдивості,  до  прозорості.                                                              
                                                             

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Вікторія Т.