Коридори ватного мовчання,
сотні розгалужень кам’яних.
Вікон і дверей протистояння --
і печать казенності на них.
Ні душі. Фарбована безликість,
голий мовчазний конгломерат.
Лінії зовучо-без’язикі,
диктатура марності витрат.
В пустоті не чути власних кроків.
Сонце розбивається на склі,
сліпо підсумовує уроки,
в'яжуться у променях нулі.
Дихання, заточене на брусі,
і горлянка стиснута, вузька.
Паніка, тамована у русі --
мов рука вказуюча суха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Вікторія Т.