З думок своїх тебе й на день не відпускаю.
Ти оксиген судинам, сосни і дуби.
Я кожен нерв твій, кожну жилку відчуваю,
Мої щоденні ти западини й горби.
Душі з тобою всяко – радісно і смутно.
Без реєстрації у ній живеш давно.
Як ти попав туди, не знаю абсолютно,
Але п’яниш її і грієш, як вино.
Усе це трюки, мабуть, любості-чаклунки.
Пройшла по серцю, мов вантажений камаз.
Жадала я твого одного поцілунку?
Обсип устами тіло (прагну) сотні раз!
Любість - любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)