Таж я не знаю – що за рогом

Таж  я  не  знаю  –  що  за  рогом,
Що  за  межею  криги  і  сльоти.
Я  намагаюсь  –  до  знемоги  –
У  чорні  двері  увійти.
Приходить  ніч,  приходить  повідь  –
І  з  тріском  падає  старий  мій  дім.
Пливуть  уламки  –  наче  сповідь
Під  божу  пісню  –  грізний  грім.
Потік  змітає  перепони,
Я  виринаю  –  і  пірнаю  знов,
А  під  водою  –  чути  дзвони
Давно  затоплених  церков.
Важке  наслання  –  враз  зникає,
І  в  мить  цю  –  тиша  раптом  настає,
Та  вороття  уже  немає
В  минуле  зламане  моє.
Над  вічним  степом  –  блискавиці,
Химерний  ліс  чорніє  вдалині.
Всі  пожадання  –  надто  ниці,
Щоб  залишитись  по  мені.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Ігор Крикотун