Вінок печалі зодягла калина,
Хоч буйно квітом білим розцвіла:
Душа бійця над нею тихо плине,
Вона ще зовсім юною була.
Хотілось їй ще жити і любити,
Але покликав грізний час на схід
За волю із Московією битись…
«Чому такий жорстокий білий світ, –
Запитує калинонька щоразу, –
Чому без воєн люди не живуть?»
Луна ж укотре повторила фразу
Й доповнила: «В них зла людського суть!»
25.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2020
автор: Ганна Верес