Два віки під татарами,
Що бродили отарами,
Тож була поневолена –
Край сохи й солов’я…
Серце плавилось ватрою,
Як стогнала під Шляхтою,
І народжувать воїнів
Заходилась земля.
Під Литвою схилялася,
Москалем розділялася,
Ніби долею карана –
Волелюбна земля.
Під чужими магнатами,
Мов за мурами-гратами,
По Дніпрові покраяна
Знов рукою Кремля.
Хоч і навпіл ділилася,
Слізьми-кров’ю умилася,
Та в борні не втомилася
Пракозацька земля.
Не згубилася – встояла,
Пише власну історію,
Богу, воям вклонилася
Україна моя!
25.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2020
автор: Ганна Верес