По горах сніг насипала
красунечка зима,
гуляла в горах віхола,
тепер її нема.
Ранкове сяє сонечко,
із гір біжить струмок,
ніч інею насипала,
укрила весь місток.
Вже капає із гілочок
мереживна краса,
і покотилась, падає,
наче була сльоза.
А сонце їх висушує
і променем блищить,
синіє небо в лютому
і птах щебече вмить.
Засяяли вже промені
на маківці й хрестах,
виднілися іздалеку,
блищали повсякчас,
але хор не співає там
і служба не іде,
із іншого із берега
такий же спів буде.
На іншому на березі
є баня чимала
і там тепер співають,
і служба там трива.
Високій бані на церкві
сріблисто засіять,
стоїть Пречиста в синьому,
їй золотом блищать.
Розносить вітер в далечінь
той спів по берегах
і наче янгол хмаронька
летіла на вітрах.
А може справжній янгол був
і плив по небесах,
спів донесе в далекий край
і защебече птах.
16.02.2020-25.05.2020
Світлина автора.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2020
автор: Светлана Борщ