Періщить дощ, цибатий хоч і чистий,
Про щось шепоче тихо за вікном…
Вже змив усе, залишилися крихти,
Та їх накриє змоченим листком.
Кожна краплина – це небес дарунок,
Коли земля у спразі, ледь живе…
Дощ – музикальний, ніжний долі трунок,
Що завжди веселково виграє.
А дощ весняний – наче поцілунок,
Ховається у висохшій траві.
Він із зимою вияснить рахунок
Зазеленіють трави, що живі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2020
автор: Віталій Назарук