Я не люблю,коли емоції на силу-
показують,як ті актори у кіно.
Дивлюся,на маленьку,я дитину-
дитячу простоту,нікому підкупити не дано.
Якщо сміються-то аж, тьохає сердечко,
як плачуть-то очі,повні сліз.
Коли скажуть,про вас словечко-
то і філософ,сказать правдивіше,б незміг.
У сварці,скажуть слів багато,
то за хвилину,все-товариші.
Дорослий,хоч і схожий,тілом на дитину,
але дитячої не має,там душі.
Тому говорю-скажіть усе,як було,
скажіть самі,не "підгравайте" ви.
Можливо,щось не так було а ви,не позабули,
скажіть,як є - нейдіть з обманом, до висоти.
Коли сміються,чи плачуть-"підгравають",
повірте,це все видно і здалека.
Ви подивіться,ви людина-це актори грають,
ви живете ,не граєте цю роль, ціною у життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Бабич