Не все змогла, ще не все встигла,
Я зробити, на своєму віку,
Не птаха так, не маю крила,
Не літаю, а просто живу.
Живу, як всі, тішусь природі,
Роки спішать, не повернути,
Та озирнусь, я при нагоді,
Нині в минуле, хочу пірнути.
Як вишенька, теж підростала,
Мабуть схожа на родинний сад,
Була.. і радість й бід зазнала,
А молодість – солод, виноград.
Вино вишні - п`янить кохання,
Доля така, стежка чужинна,
Спів пташиний, чи зірка рання,
В душі тягар, стекла сльозина.
А час летів, укоренилась,
Й зарясніла вишенька цвітом,
Що мала й тим, задовольнялась,
В буття погляд, втішалась світом.
Три вишеньки, вже й наречені,
Батькам втіха, журба позаду,
Роки- не дармові, шаленні,
Онучата… несуть розраду.
Було в житті, усяке – різне,
Та я живу, вдихаю нектар,
Із квітів в полі. Часом дивне,
Те відчуття, мов пила узвар.
Маю силу, дякую Богу,
Адже живу, ще топчу спориш,
Світла мрія, вклонюсь порогу,
Живеться легше, як щось твориш.
Не могла, іще не все встигла,
Я зробить, на своєму віку,
Так, не птаха, не маю крила,
Не літаю, а просто живу.
24.05.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Ніна Незламна