Не сумуй, моя душе,
Не боли через край...
Все стерпіти я мушу,-
І розлуку, й печаль...
Мої діти й онуки,
Всі далеко живуть...
Роботящі в них руки,
Хоч вже й звідана путь...
Я прошу тебе,душе,
Ти почуй ще мій глас...
Я люблю світ цей дуже,
Не затемнюй мій час...
Розбуди в мені, душе,
Ще любов до життя...
Оживуть нехай дуже,
Всі мої почуття...
Не була ж я глухою
У своєму житті...
Не була я й німою,
На важкому путі...
Отож я тебе прошу:
- Не боли через край,
Бо я жити ще мушу,
Лиш оновлення дай...
Я прийму все від тебе,
Ти поради давай...
Бог все бачить із неба,
Там і пекло є, й рай...
Не прошусь я до раю,
На той світ не спішу...
І гріхів не ховаю,
Як умію живу...
Не боюся я пекла,
Воно є й на землі...
Коронавірусу жерло,
Зуби скалить й мені...
Пекло звісно, є пекло
І його я стерплю...
Ще жага не померкла,
І життя я люблю...
Смерті я не боюся,
Я своє віджила...
Пандемія зла штука,-
Увесь світ обняла...
Це загроза невпинна,
Вже для світу всього...
Зупинити можливо
Треба було давно...
З непокорою в світі,
Довелося всім жить...
За дітей і онуків,
В мене серце болить...
І молюся я Богу,
Й тебе,душе,молю...
Для людей світу всього,
Я пощади прошу...
*НЕ СУМУЙ, МОЯ ДУШЕ... (1) дивись від 06.04.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: геометрія