Він йшов вітати другу маму:
У сні з туману виринав.
Давно полинув між світами,
Сьогодні ж в гості завітав.
Бо нині свято у родині
І день народження її,
Хоч сина цього не родила,
Але як рідний був в сім’ї.
Цей син загинув на Донбасі
І шостий рік його нема,
Тож святкування не на часі
Й для цього настрою нема.
А він із ночі, на світанку,
Постукав вітром у вікно,
А потім в двері ще на ґанку,
Щоб чутно в хаті їй було.
Вона проснулася, схопилась:
- Невже, синочку, ти прийшов?
І це насправді, не наснилось,
Додому стежку ти знайшов?
І миттю вибігла на ґанок,
Відкрила двері аж навстіж,
Але туманом лише ранок
Торкнувся до холодних пліч..
Немає сина тут сьогодні.
Мабуть, примарилось у сні.
Букет лілей на підвіконні.
- А хто ж приніс його мені?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Ольга Калина