Зоряні джерела

В  полях  нуртують  зоряні  джерела  –
Піду  до  них  і  зачерпну  снаги,
Води  живої  принесу  в  оселю
Через  незаймані  сніги.

В  житті  до  них  вертаюся  щомиті  –
Зове  мене  прабатьківський  поріг
І  стежка  тепла  в  споришевім  цвіті  –
Душі  моєї  оберіг.

Бо  тут  мій  рід,  дитинства  світ,
Земля,  що  колись  народила,
Її  вічну  красу  я  у  серці  несу
Незбагненну,  як  зоряне  диво.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Синевір