Самим страхом засуджені,
Покарані собою,
Благаючи спасіння у малюнків.
Де, за коліна збуджені
Строкатою юрбою,
Чекають величезних подарунків.
А людство ще походить на дитину,
На ще малого
Велетня із душ.
На помилках навчається невпинно.
Веде дорога
У підступну глуш.
Назвавши чорне білим,
У темряві, як вдома.
У люте "добро" віра -
Фарбована ворона
Не стане птахом миру.
Хай зовсім світлим нарекли піар,
А чути сумнозвісний заклик КАР.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Андрій Ключ